Тема. Ми - діти твої, Україно!

Мета: виховувати у дітей любов до Батьківщини, до рідного краю, до батьків; розширити знання дітей про зимові релігійні свята; розвивати риси характеру – мужність, відвагу, гідність.

Хід виховної години

Вчитель. В житті людини має бути щось найголовніше, таке, що стоїть вище повсякденних турбот, тривог. Ставлення до Батьківщини як до Священного і найдорожчого облагороджує всі людські почуття, зближує, ріднить людей, очищає душі від усього, що принижує її гідність. Діти, наша з вами Батьківщина – це Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати – Батьківщина.

Учениця.
На білому світі є різні країни,
Де ріки, ліси і лани
Та тільки одна на землі Україна,
А ми її доньки й сини.
Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
І квіти усюди ростуть
Та тільки одну Батьківщину ми маєм
ЇЇ Україною звуть.

Вчитель. Діти, мені хотілося б почути від вас, з чим асоціюється для вас слово «Батьківщина», коли ви чуєте це слово то які слова навіває вам воно.

Учень. (на дошці пише) «Рідний край»
Є щось святе в словах -  мій рідний край.
Для мене – це матусі пісня ніжна
І рідний сад, від цвіту білосніжний
І той калиновий у тихім лузі гай
Для мене – це твої стежки й мої
В містах і селах стоптаних любов’ю
Й пісень людські прозорі ручаї.

Учень.
Може десь земля є краще й вища
А над нею – небо золоте
Та мені найкраща та, де вишня
Та, де вишня мамина цвіте.

Учень.
Буває часом сліпну від краси
Спинюсь, не тямлю, що вона за диво –
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе так гарно, чисто, незрадливо
Усе як є – дорога, явори
Усе моє, все зветься Україна
Така краса висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.

Вчитель. Діти, для кожного з нас рідне селище – це наша мала Батьківщина і які б не були хороші другі села і міста, нам здається, що наше селище найкраще, так як ми тут народилися, ростимо, радіємо всьому новому, що відбувається в селищі. Мені хотілося б дізнатися, чи є у вас якісь улюблені куточки, де ви почуваєте себе добре, як в раю. (Відповіді учнів.)

Послухаємо як оспівує у своєму вірші нашу рідну Вільшану наш земляк Василь Андрійович Зуб.

Вірш «Вільшана, тобі моя шана!»

Вільшана, Вільшана!
Тобі моя шана!
Ти мій рідний краю,
Моя Батьківщина, моя сторона!
Тут тато і ненька знайшли свою долю
Мені й моїм сестрам дали тут життя
І в тім, що й по нині живу я в Вільшані
Нема в мене жалю, нема каяття
Як вітер повіє із теплого краю
Почне оживати матуся – земля
Сади розквітають, пташки заспівають
Немов би у раї живу тепер я.
Як вийду я з двору погляну навколо
На цвіт тих садочків на зелень хлібів
І хай як не гарно живеться в тім місті
Цей рай ні на що помінять не схотів.
Хай сняться принади життя  у тім місті
Тому, хто не знає як диха земля,
А я у Вільшані своїй залишуся
Тому що у серці сільському вона!
Вільшана, Вільшана!
Тобі моя шана!
Ти мій рідний краю,
Моя Батьківщина, моя сторона!

Вчитель. Тож ми побачили, що рідний край – це ціле багатство для нас і ми повинні пишатися рідною стороною, навіть захищати лихословів.

• Які ж ще слова асоціюються у вас із словом Батьківщина?

Учень. (на дошці пише) «Рідна мати моя»

Вірш «Рушники»

З дитинства пам’ятаю рушники,
Що так любовно їх творила мама
По-українськи хата на святки
Сіяла вишитими рушниками
На полотні співали солов’ї
І красувалися кетяги калини
Зелений хміль в’юнився на гіллі,
Зоріли в колосках волошки сині.
Неначе долю вишила свою,
Заплівши в неї промінь світанковий.

Вчитель. Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка. І так же тихо воно приходить на вуста – маминою усмішкою, ласкавістю її очей, лагідністю руки і добротою серця. І в найтяжчу годину стогоном вирветься із грудей тільки одне слово: «мамо!»

(Учні співають пісню «Рідна мати моя»)

(Танок «На калині мене мати колихала»)

(Пісня «Чорнобривці»)

Вчитель. Сім’я – це перше джерело, з якого складається Батьківщина. Виховання любові до рідних, до Батьківщини починається з колиски. Не може бути справжнім сином своєї Вітчизни той, хто не став справжнім сином своєї матері і батька. Батько і мати, які виростили рідного сина Вітчизни, створюють собі живий, нетлінний пам’ятник.

• Діти, щоб ви ще назвали, що тісно пов’язане зі словом Батьківщина?

Учениця. (пише на дошці) «Рідна мова»

Земля Шевченкова,
земля Франкова
Ниво, - засіяна щастям – добром
Вічна твоя солов`їная мова
Вічна розмова Дніпра із Дністром.

Учень.  
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш?
І дорожче В час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива?

Учень.  

Солов’їну, барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
У дар дали мені батьки
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас
Бо ж єдина – так, як мати –
Мова кожного із нас.

Учень.  

Наша мова калинова
І ласкава, і медова
І багата, і не бідна
Бо це ж мова наша рідна!
Розцвітай же, рідне слово!
І в родині, і у школі
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово –
Розцвітай же, слово!

Вчитель. Діти, ви бачите, що у віршах поети називають нашу мову калиновою, солов’їною, барвінковою. В народі говорять: хто материнську мову забуває, той матір зневажає. Ваше завдання на цей час відповідально і серйозно ставитися до вивчення рідної української мови, любити і поважати вчителів, які добре знають цю мову і хочуть свої знання передати вам.

• Хочу запитати вас знову, які ще слова приходять вам на думку, коли ви чуєте слово Батьківщина?

Учень. (пише на дошці) «Українські свята і традиції»

З давніх-давен збереглися у нас традиції святкування тих чи інших свят. Ми пишаємося тим, що ці звичаї збереглися і до сьогоднішніх днів. Кожен народ пишається своїм національним вбранням, своїми традиціями і звичаями.

Вчитель. Наш народ святкував і святкує донині такі свята як Новий рік, Різдво, День Миколая, Старий новий рік, Водохрещя, Масляна. Стеління, Трійця.

П’єска

Чоловік. Ой, щось довго не йдуть посівальники, що ж там трапилось?

Жінка. У тебе одне на думці, аби скоріше прийшли посівальники, та чарчину потім випити. Прийдуть, де вони дінуться.

Чоловік. Так то воно так. Та от немає!

Жінка. Сиди – кажу – і чекай!

(Стукають) Чуєш, уже прийшли!

1-й посівальник. Добрий день, т. Меланко і д. Василь!

2-й посівальник. Добрий день, як ся маєте?

Жінка. Добре, добре. А чого це ви до нас завітали?

3-й посівальник. Хочемо поздоровити вас з Новим роком і всього хорошого побажати.

Чоловік. Ну бажайте!

1-й посівальник.

Сієм, сієм, посіваєм
Щастя-долі вам бажаєм
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі!
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало й м'ясо
І млинці, і пиріжки
І пухнасті пампушки!
З Новим роком! З Василієм!

2-й посівальник.

Сію, сію, посіваю
З Новим роком вас вітаю
Щастя й радості бажаю
Щоб ніколи не хворіли
А душею молоділи
І здоров’я міцне мали
Щоб вас люди поважали
Щоб в роботі все горіло
А в кишені шелестіло
Живіть багатенько!
На многії літа!
Христос ся рождає!

Жінка. Ой, спасибі ж вам, хлопці, за такі гарні слова!

Чоловік. Так-таки так!

3-й посівальник.

Бажаємо щастя, вам, господарі,
Щастя й здоров’я від Бога в дарі!
Хай у вас достаток завжди гостює
Хліба ніколи не бракує
Хай ваші діти в будні й неділі
Будуть веселі, чисті та білі
Щастя, дай Боже, з роси, з оди, з піль
Жертвуйте гріш на народну ціль!

Жінка. Зараз я вам всім і гостинчиків, і гріш дам.

Чоловік. Так-таки так!

Хлопці. Спасибі!

Вчитель. А тепер скажіть мені, хто ще хоче записати слово, яке в його уяві пов’язане із словом Батьківщина?

Учень. (пише на дошці) «Захист Вітчизни»

Нам, хлопцям, в майбутньому йти до лав Української армії і захищати ваш спокій. Мужньою, безстрашною людиною стає лише той, хто з дитинства навчався дорожити своєю громадською гідністю. Мужньо думати – це означає відчувати, що я не можу жити спокійно, доки в світі є зло, а найбільше зло нашого часу – поневолення людини людиною, несправедливі війни. Той не майбутній воїн, хто в роки дитинства і отроцтва не боровся з кривдниками слабшого, своїми грудьми не закрив беззахисного.

Вчитель. Величезна біда людини – втратити мужність, стати дріб’язковою, боягузливою, жалюгідною істотою. Якщо ти втратив мужність, ти можеш втратити все: навіть Вітчизну, бо від боягузтва до зради – один крок. Знайте, що Батьківщина у нас одна, ми її не вибираємо, а тільки примножуємо і захищаємо.

(Пісня «Виростеш ти, сину»)

Вчитель. Діти, ми живемо на нашій рідній землі, часто не цінуємо того, що нам дав Бог. Любіть і цінуйте свій рідний край, свою домівку, своїх батьків! Послухайте лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною. Цей лист – біль, крик душі, зболеного серця.

Вірш «Лист з чужини»

Ти, друже далекий, не знаєш
Про тугу безмежну мою,
Не чуєш, як серце ридає, -
За чим, я тобі розкажу:
Ридає воно за літами,
Прожитими тут в чужині,
Ридає, що роки не з вами
Злетіли так швидко в журбі.
Живу, а душа вся німіє,
Бо тут – навіть сонце не те!
І небо не те – хоч синіє,
Холодне якесь, не моє
Як десь я побачу калину,
Що квітне в канадськім саду
Згадаю мою Україну
І непрошену витру сльозу.
У нас не літають лелеки,
В піснях не дзвенять солов’ї,
Не чути, як тужить трембіта
Десь в горах, в ранковій імлі.
Так хочеться слово почути
Вкраїнське, своє – не чуже,
І в пісні всю тугу забути,
Що душу на клаптики рве!
Тобі, мабуть, важко збагнути,
Що значить чужа сторона?
На вулицях мови не чути,
Що рідною змалку була.
Як страшно в чужині вмирати,
Здається й земля тут тяжка.
Вкраїна моя, рідна мати,
Чого ти далека така?
Мій друже, шануй батьківщину,
Вона, як життя, є одна!
Люби свою рідну Вкраїну –
Багата чи бідна вона.
Притулок, багатство, родину –
Де-небудь здобудеш собі
Ніде не знайдеш України –
Я знаю, повір ти мені!

Учениця.

Україно, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна
Ти навік у нас одна
Ти, як мати, найрідніша
Ти з дитинства наймиліша
Ти і взимку найтепліша
Наша отча сторона!